КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ „СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ” 2008 р. Тема 1. Об’єктивні передумови трансформування сучасної управлінської парадигми Концепція підприємства як відкритої системи (сам). Сутність поточного планування та бюджетування. Об’єктивність виникнення та сутність довгострокового планування. Теоретичні основи стратегічного планування. Сутність та причини виникнення стратегічного управління. 2. Передбачення - це відправна точка планування діяльності підприємств та управління взагалі, що в своєму еволюційному розвитку мало декілька етапів і трансформувалося в наступні форми: а) поточне планування та бюджетування; б) довгострокове планування; в) стратегічне планування; г) стратегічне управління. Загальними рисами поточного планування та бюджетування є їх короткостроковий характер (на 1 рік) і внутрішня спрямованість без урахування зовнішніх умов функціонування підприємства: ринків, конкуренції, стану економіки, демографічних умов, НТП тощо. Умовами виникнення такої форми передбачення було впровадження на Україні з 20-х років системи централізованого планування, якій була притаманна розробка п'ятирічних планів на основі балансового, аналітичного та нормативного методів. Управлінські функції підприємств зводилися до розробки річних техпромфінпланів та контролю за відхиленням фактичних показників їх виконання від запланованих. Основні недоліки цієї системи планування: - абстрагування дії зовнішнього середовища; - орієнтація на використання лише наявного потенціалу; - несамостійність підприємств у передбаченні та плануванні майбутнього; До переваг даної системи слід віднести: - раціональне використання всіх типів ресурсів (сировини, матеріалів, устаткування, тощо); - прогнозування надходжень на використання грошей протягом року, а також встановлення фінансових меж, в яких відбувається діяльність; - формування та виконання дій, що поліпшують стан підприємства в цілому ; здійснення детального аналізу всіх сторін діяльності підприємства тощо. За період свого розвитку поточне планування та бюджетування трансформувалося. Так, незмінні плани-кошториси було замінено гнучкими бюджетами з інтервальними значеннями допустимих показників з ретельним обґрунтуванням значень по кварталах та місяцях. У США в 60-х роках значного поширення набули такі форми планування як "програмне бюджетування", що орієнтувалося не на організацію, а на певний проект чи програму. Так звані "0-бюджети" орієнтували кожний структурний підрозділ організації доводити необхідність свого існування, включення до планового бюджету на наступний рік незалежно від показників, досягнутих у звітному році. У такому вигляді система бюджетування використовується і нині. Традиційні методи поточного планування та бюджетування є необхідною складовою внутрішнього управління будь-яким підприємством. 3. Об'єктивними причинами виникнення довгострокового планування для соціалістичних країн була необхідність формування планового стрижня, що забезпечував би керованість будь-якого об'єкта в економіці; а для підприємств, що функціонували в ринковій економіці - наявність незаповнених ринків і низький рівень конкуренції, що створювали можливості розвитку підприємств. В системі довгострокового планування передбачається, що майбутнє може бути передбачено шляхом екстраполяції тенденцій зростання, що історично склалися. З 50-60-х років екстраполяційні прогнози складалися з використанням економіко-математичних методів. 
Мета Результуючий показник 2 Еволюційний розвиток (екстрапаляція)  Період Недоліки даного виду планування: - об'єктивно обумовлена розбіжність між реальними результатами та прогностичними цілями (причому ці відхилення можуть бути як в більший так і й менший бік в залежності від якості роботи управлінського персоналу); - складність та велика трудомісткість процесів формування прогнозів та їх практична незатребуваність. Та з іншого боку ДП це є першою спробою прорахувати майбутнє. 4. В 60-ті роки у США та більшості країн Західної Європи почавс...